The Ukrainian Orthodox Church of the Holy Trinity
The Ukrainian Orthodox Church of the USA
824 Adeline Street Trenton, New Jersey 08610

Sunday Bulletin
 
 
Holy Trinity U.O.C. of the USA. 
Fr. Zinoviy Zharsky /609/ 393-5330 or /607/ 245-9988 Church email: stjohnuoc@yahoo.com
Welcome all visitors of Holy Trinity. Please come again. 
Sunday, March 17 + 2018 
УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА СВ. ТРІЙЦІ В С.Ш.А. СЕРДЕЧНО ВІТАЄМО НАШИХ ГОСТЕЙ ЯКІ МОЛИЛИСЬ СЬОГОДНІ З НАМИ. БУДЕМО РАДІ БАЧИТИ ВАС У НАСТУПНУ НЕДІЛЮ. НЕХАЙ ВАС ОБЕРІГАЄ ГОСПОДЬ.
 
Those who build a House of God on earth build for themselves a house in heaven. Той хто будує дім Божий на землі, будує собі дім на небесах.
 
esus said: “Most assuredly I say to you, unless you eat the flesh of the Son of Man and drink His blood, you have no life in you. Whoever eats My flesh and drinks My blood haseternal life, and I will raise him up at the last day”John 6:53-54.
 
Ісус сказав: Щиру правду кажу вам: якщо не будете їсти тіло Сина людського та пити Його кров, то не матимете в собі життя.Хто їсть Моє тіло та п’є мою кров,той має вічне життя, і я воскрешу йогов останній день” Івана 6:53-54
 
Розклад Богослужіння: 

Вівторок, 19 березня - 19:00 Акафіст до Пресвятої Богородиці. Молимось дома як одна Христова Родина. Ви можете взяти Акафіст у священика.

Середа, 20 березня - 18:30Богослуження під час Великого Посту.

Субота, 23 березня - Панахида. Сорокоуст. 18:00 Вечірня/Сповідь.

Неділя, 24 березня - 9:00 Часи / Сповідь. 9:30 Божественна Літургія. Молитви для подорожуючих. Сніданок, всі запрошуються. 

Liturgical Schedule: 

Tuesday, March 19 -7:00 PM. Akathist to the Mother of God. Praying in ourhomes we pray as one Christ's family. You can take Akathist from the priest. 

Wednesday, March 20 - 6:30 PM The Divine Liturgy of the Presanctified Gifts.

Saturday, March 23 - Memorial Service. 

6:00PM Vespers/Confession Reading the lives of the saints 

Sunday, March 24 - 9:00 AM. Hours/Confession. 9:30 AM. Divine Liturgy. Prayer for travelers Sunday of Orthodoxy Service Lenten Lunch all are welcome.

 

Вітаємо з Днем Народження! Happy Birthday! March - Березень:21 Kateryna Huerta, 23 Helen Siwiec, 25 Christine Maddalena, 25 Alexander Glushkov.

 

Today we prayerfully remember! Молимось за спочилих! March Березень

18 Mary Olynyk, 18 Eva Hetmansky, 19 John Charyk, 19 Ane S. Hahn, 19 Mykyta Siskoz, 21 Julia Nemceff, 21 Ann Peterson, 23 Irene Van Gelder, 23 John Halko, 23 John Protinick, 23 Michael Palazey

 

У середу 20 березня у 18:30 в нашій церкві відбудеться Літургія Ранішосвячених Дарів. В цей вечір разом з нами будуть молитися священики та миряни нашого деканату. Після цього Богослужіння у нас буде загальна вечеря. Будь ласка принесіть приготовані Вами або куплені постові страви для нашої вечері. Також повідомте інших про цю подію!

 

Великопосне Послання 2019 року Постійної Конференції Православних Єпископів Поза Межами України.

Боголюбивим Пастирям, Чернецтву та всім Вірним Дітям Української Православної Церкви в Діаспорі та Україні, Улюблені в Господі: ХРИСТОС ПОСЕРЕД НАС!

Ну ось і настав час Священного та Великого Посту для усіх нас. Кожного року Церква надає нам Великопосний період як час покаяння і відновлення. Для нас, православних християн, роздумування над цим чудовим періодом церковного року є причиною великої духовної радості!

У сучасному світі існує хибне розуміння значення радості. Як і щастя, радістю часто вважають щось таке, що ми можемо купити фізично. Ми можемо купити те, що приносить нам тимчасове задоволення: але ми не можемо купити відчуття радості. Тому не слід їх плутати. Адже радість - це безкоштовний Божий дар.

Цей піднесений та радісний час Великого Посту є неоціненною можливістю для нас знову примиритися з Христом, роздумуючи над Його присутністю в нашому житті. У теперішній час усі наші зусилля пов’язані з євангелізацією в Українській Православній Церкві на теренах Північної Америки, Західної Європи, Австралії, Південної Америки та усієї Діаспори були б безрезультатними, якщо б ми самі спочатку не роздумували про присутність Христа у наших відносинах з навколишнім світом. Це присутність Того, Хто страждав, помер і воскрес з мертвих через Свою любов до нас. Для людини, бути на стільки огорнутою Божою любов’ю, попри всю її людську гріховність та всю людську немічність, є справді радісним досвідом. Цей радісний досвід є початком Великого Посту, але водночас є і ключовим моментом у наших роздумах про наш шлях до спасіння. Все це узагальнено одним словом: преображенням.

Це перетворення відбувається і стає можливим тільки через глибоке прагнення і визнання у середині нас. Роблячи наші перші поклони, ми пригадуємо собі про нашу власну гріховність. Протягом наступних 40 днів ми покликані до покаяння та до віри в Благу Вістку: що Бог любить нас. Він послав Свого Улюбленого Сина, щоб терпіти і померти за нас. Він воскрес із мертвих і ділиться з нами своїм новим життям. Все це є центром Євангелія. Піст знову і знову звертає нашу увагу на цю вістку про спасіння, цю добру новину через нашу здатність вбачати в собі Божих дітей.

Віднайти та зрозуміти ким ми є – це частина нашого життя. Кожен з нас ідентифікує себе як член сім'ї, як чоловік чи дружина, брат чи сестра, священнослужитель чи столяр, фермер, лікар чи артист. Ми також ідентифікуємо себе як православні християни, чи як парафіяни. Ідентичність дає зрозуміти, ким ми є, як особи, і якою є наша роль, відповідаючи на такі питання як: хто я і чому я тут? Вдосконалення розуміння нашої християнської ідентичності – це процес, що постійно змінюється разом з нашою власною зміною. Її корінь же лежить в нашому Хрещенні, де ми зодягаємось в нашу справжню ідентичність будучи синами і доньками Божими. Святий Апостол Павло у своєму посланні до Ефесян («Вiдкинути колишнiй спосiб життя старої людини . . . і одягнутися в нову людину, створену за Богом, в праведностi i святостi iстини.» (Еф. 4:22, 24), змушує нас відкинути наше колишнє життя і зодягнутися в нового себе. Іншими словами, він наставляє нас відкинути гріховні шляхи, преобразивши своє життя в нове життя у Христі. Ми відчуваємо на собі цей виклик переміни під час Великого Посту, подорожуючи з Христом через повсякденні труднощі до життя вічного.

Згідно Церковної Традиції, час Великого і Святого Посту завжди супроводжується молитвою, постом і ділами милосердя. Ми знаємо, що в час Великого Посту в наших храмах буде багато додаткової можливості усім нам для молитви. Ми закликаємо вас до частішого відвідування літургійних богослужінь в час цього періоду. Ми сподіваємося, що участь у Святому Таїнстві Покаяння впродовж цього часу стане справжнім пріоритетом як у вашому житті, так і в житті усіх парафій. Ми маємо надію, що молитви всієї Церкви прикличуть людей до зцілення, прощення, заспокоєння і зміцнення нашим Господом. Крім того, ми радимо вам вдома приділяти більше уваги молитві, посту і також справжній відданості й присвяті в сімейному житті.

По-друге, час Великого Посту як підготовка до належнішого святкування Пасхи - Воскресіння нашого Господа - включає в собі «добровільне служіння нашому ближньому». Все правдиве Християнське навернення починається в серці, але ніколи там не залишається. Справжня духовна трансформація завжди супроводжується ділами милосердя, подаючи руку допомоги кожному, хто є в потребі. Це важливий аспект того, ким ми є, як Божі діти.

Ми також заохочуємо вас до молитовних вчинків милосердя для дітей. У цей великопосний період нам необхідно пам'ятати, що наші діти в сучасному світі часто стають жертвами людського егоїзму і заслуговують особливої ​​уваги. Під час цього Великого Посту, знайдімо шляхи і можливості підходу до тих, хто, можливо, не вірить в Ісуса Христа. Щоб саме з ними поділитись цією Євангельською радістю. Це можна зробити дуже просто: добрим словом та лагідною посмішкою в Його Ім’я.

Розпочинаючи цю подорож Великого Посту, для нас настає час для відновлення себе як Православних Християн. Разом із Хрещенням ми взяли на себе відповідальність ділитися Доброю Вісткою Христа з іншими, захищати Святу Православну віру від переслідувань і проводити наше життя навколо Христа в любові до ближніх. Ця шеститижнева подорож вимагає від нас бажання до смирення і щирого каяття перед Богом, прагнення взаємного прощення з ближніми і розмірковування над нашим оновленням в наших молитвах. Відкриймо наші серця перед тим що є вічним, перед тим, що є істиною, не будучи засліпленими тимчасовим світом що навколо нас. Там, де є світло, там є надія. Через Його життя і страждання задля нашого спасіння ми сподобились отримати нову надію у світлі славної Христової перемоги над смертю і у вічному житті.

Нехай наш Всемилосердний і Всемогутній Господь допоможе прожити нам цей час Великого Посту зі смиренням і благоговінням, щоб достойно возвеличити славне Воскресіння Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа!

З Архіпастирським Благословенням, † ЮРІЙ, Митрополит, Українська Православна Церква Канади, † АНТОНІЙ, Митрополит, Українська Православна Церква США і в Діаспорі, † ЄРЕМІЯ, Архієпископ, Українська Православна Церква Бразилії та Південної Америки, † ДАНИЇЛ, Архієпископ, Українська Православна Церква США та Західної Європи,

† ІЛАРІОН, Єпископ, Українська Православна Церква Канади, † АНДРІЙ, Єпископ, Українська Православна Церква Канади.

 

Доба стала коротшою! Усі ми часто нарікаємо на брак часу. До завершення якоїсь справи нам завжди не вистачає кількох хвилин, годин, дня. Але ж у добі як було, так і є 24 години. Але той час не такий, як колись – переконують старці. Кажуть, за два останні тисячоліття доба зменшилася. Але як таке може бути? Ченцям бракує ночі на молитви:

Що життя спливає швидше, давно помітили монахи зі святої гори Афон. Вони зі століття у століття по годинах читають певні молитви. Колись їм вночі лишався час на відпочинок. Нині ж при тій самій кількості молитов старцям бракує ночі, щоб встигнути закінчити все вичитати.

Подібне спостереження зробили й монахи зі Святої Землі. У Єрусалимі біля Гробу Господнього запалюються спеціальні лампади. Колись олію у них доливали в один і той же час, напередодні Великодня. За рік вона повністю вигорала, якраз вистачало до наступної Пасхи. А тепер доводиться маслянисту рідину виливати, бо її ще чимало залишається.

Перед кінцем світу рік минатиме, як місяць. При цьому в добі лишається 24 години, але їхня тривалість суттєво скорочується. І як тут не згадати християнські пророцтва про кінець світу? Зокрема у «Посмертному зверненні» преподобного Ніла Мироточивого Афонського (1815 р.) йдеться про те, що в останню епоху існування людства, коли буде царювати антихрист, з часом буде відбуватися взагалі щось незрозуміле.

 

The following extracts are taken from St Gregory Palamas' “The New Testament Decalogue”

You shall not make an image of anything in the heavens above, or in the earth below, or in the sea /Exodus 20.4/ in such a way that you worship these things and glorify them as gods. For all are the creations of the one God, created by Him in the Holy Spirit through His Son and Logos, who as Logos of God in these latter times took flesh from a virgin's womb, appeared on earth and associated with men, and who for the salvation of men suffered, died and rose, ascended with His body into the heavens, and 'sat down on the right hand of the Majesty on High' (Hebrews 1.3) and who will come again with His body to judge the living and the dead. 

Out of love for Him you should make, therefore, an icon of Him who became man for our sakes, and through His icon you should bring Him to mind and worship Him, elevating your intellect through it to the venerable body of the Saviour, that is set on the right hand of the Father in heaven.

In like manner you should also make icons of the saints and venerate them, not as gods - for this is forbidden - but because of the attachment, inner affection and sense of surpassing honor that you feel for the saints when by means of their icons the intellect is raised up to them. It was in this spirit that Moses made icons of the Cherubim within the Holy of Holies (Exodus 25.18). The Holy of Holies itself was an image of things super-celestial (Exodus 25.40) (Hebrews 8.5) while the Holy Place was an image of the entire world. Moses called these things holy, not glorifying what is created, but through it glorifying God the Creator of the world. You must not, then, deify the icons of Christ and of the saints, but through them you should venerate Him who originally created us in His own image, and who subsequently consented in His ineffable compassion to assume the human image and to be circumscribed by it.

You should venerate not only the icon of Christ, but also the similitude of His cross. For the cross is Christ's great sign and trophy of victory over the devil and all his hostile hosts; for this reason they tremble and flee when they see the figuration of the cross. This figure, even prior to the crucifixion, was greatly glorified by the prophets and wrought great wonders; and when He who was hung upon it, our Lord Jesus Christ, comes again to judge the living and the dead, this His great and terrible sign will precede Him, full of power and glory (Matthew 24.30). So glorify the cross now, so that you may boldly look upon it then and be glorified with it. 

And you should venerate icons of the saints, for the saints have been crucified with the Lord; and you should make the sign of the cross upon your person before doing so, bringing to mind their communion in the sufferings of Christ. In the same way you should venerate their holy shrines and any relic of their bones; for God's grace is not sundered from these things, even as the divinity was not sundered from Christ's venerable body at the time of His life-quickening death. By doing this and by glorifying those who glorified God - for through their actions they showed themselves to be perfect in their love for God - you too will be glorified together with them by God, and with David you will chant: “I have held Thy friends in high honor, O Lord” (Psalm 139.17).

 

Wisdom of the Saints: “The vices are linked one to another: hatred to anger, anger to pride, pride to self-esteem, self-esteem to unbelief, unbelief to hard heartedness, hardheartedness to negligence, negligence to sluggishness, sluggishness to apathy, apathy to listlessness, listlessness to lack of endurance, lack of endurance to self-indulgence, and so on with all the other vices” /St. Makarios of Egypt/

“Cheerfulness is not a sin. It drives away weariness; and it is from weariness thatdespondency comes, and there is nothing worse than that. It brings with it everything negative” /St. Seraphim of Sarov

Share This: