The Ukrainian Orthodox Church of the Holy Trinity
The Ukrainian Orthodox Church of the USA
824 Adeline Street Trenton, New Jersey 08610
Sunday Bulletin

Holy Trinity Ukrainian Orthodox Church of the USA. www.uocholytrinity.org  Parish Priest: Fr. Zinoviy Zharsky /609/ 393 - 5330 or /607/ 245 - 9988 stjohnuoc@yahoo.com Welcome all visitors of Holy Trinity. Please come again. Sunday, September 25 + 2016 УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА СВ. ТРІЙЦІ В С.Ш.А. СЕРДЕЧНО ВІТАЄМО НАШИХ ГОСТЕЙ ЯКІ МОЛИЛИСЬ СЬОГОДНІ З НАМИ. БУДЕМО РАДІ БАЧИТИ ВАС У НАСТУПНУ НЕДІЛЮ. НЕХАЙ ВАС ОБЕРІГАЄ ГОСПОДЬ 

Those who build a House of God on earth build for themselves a house in heaven” “Той хто будує Дім Божий на землі, будує собі дім на небесах”

 

Liturgical Schedule

Wednesday May 24 - 6:00 PM. Festal Vespers. Thursday, May 25 - 9:00 AM. Festal Divine Liturgy. Ascension of our Lord. Saturday, May 27 - 6:00 PM Great Vespers / Confession. Reading the live of the Saints      Sunday, May 28 - 9:00 AM. Hours/Confession. 9:30 AM. Divine Liturgy. Prayer for ravelers following the Divine Liturgy. Religious School.

Розклад Богослуження.        

Середа 24 травня - 18:30 Святкова Вечірня. Четвер 25 травня - 9:00 Божественна Літургія. Вознесіння Господа нашого.  Cубота 27 травня - 18:00 Велика Вечірня. Сповідь.Читання життя святих.   Неділя 28 травня - 9:00 Часи / Сповідь. 9:30 Божественна Літургія. Молитва для подорожуючих після Літургії. Релігійна школа.          

Вітаємо з Днем Народження! Happy Birthday! May - Травень: 24 - Theodore Leszczuk, 26 - Fr. Zinoviy, 28 - Ольга Адамська.            

 

We prayerfully remember. Ми молитовно згадуємо. Memory eternal! Вічна память! May - Травень: 21 Metropolitan Constantine, 21 Mary Czmyr, 22 Peter Demkiw, 21 James Musick, 24 Wasyl Zabitowsky, 24 Philip Ragowy, 24 Andrew Derevanko, 24 Michael Calkowsky, 24 William Boychuk, 27 Vasil Yuzma.        

 

Події з життя нашої парафії. Будь ласка, приймайте активну участь. Неділя 21 травня - Після Літургії запрошуємо на збори Сестрицтва св. Катерини. Неділя 28 травня - 40 днів після упокоєння Анни Жарської. Після Літургії Поминальний Oбід. Всі запрошуються.В церковному притворі знаходиться скринька для Ваших порад та пропозицій що до святкування 100-річного ювілею заснування нашої парафії. Дякую Вам.                                                                                                                                                                                

Кожну неділю після літургії усі запрошуються до церковного залу на каву. Якщо Ваші діти чи онуки цього літа закінчyть середню школу будь ласка повідомте отця. Дорогі батьки, бабусі та дідусі ми проводимо підготовчі класи для дітей які будуть перший раз приступати до Таїнства Святої Сповіді у неділю 28 травня. Всі діти від восьми років і старші разом з батьками запрошуються у ці підготовчі класи. Класи відбуваються по неділям. Будь-ласка повідомте священика якщо Ваші діти будуть мриймати участь у цьому Таїнстві, щоб ми разом відсвяткували цю урочисту подію у житті Церкви та у житті Ваших родин.                                                  

 НЕ ВТРАЧАЯТЕ ДІТЕЙ!  В одному американському керівництві для релігійних лідерів молоді довелося прочитати кілька порад про те, як вести цю справу. Ці поради не були цілком задовільними. Говорять - навчіть дітей в обставинах їхнього повсякденного життя, домашнього і шкільного, зауважувати присутність Бога й ви можете зберегти їх віру. Це не зовсім так. Віруючі діти, безсумнівно, завжди бачать у своєму повсякденному житті присутність Бога, але в тому-то й горе, що це не заважає їм у старшому віці втратити віру, і те, що в дитинстві вони пояснювали очевидним впливом Бога, у юнацькому віці вже представляється їм в іншому освітленні і свою дитячу віру вони починають вважати наївною. Міркування, які видаються в дитинстві дуже ґрунтовними й переконливими, дорослу людину перестають задовольняти. Дитячі висновки про участь Бога в нашому житті нітрохи не забезпечують нам збереження віри замолоду. Юності взагалі властиво ставитися до всього скептично, а особливо до того, що пропонується старшими, як незаперечна й обов'язкова для молоді істина. Говорять читайте дітям Біблію, Біблія навчить їх знати Бога. Безсумнівно, звичайно, що Слово Боже, почуте в дитинстві, залишає свій слід у душі й приносить плід у свій час. Однак і в цьому випадку має значення не переконливість біблійних істин для розуму, а щось інше, більш глибока, під дією слова Божого, зміна серця. Якщо Біблія залишається тільки надбанням розуму й пам'яті, вона не допоможе збереженню віри. Біблійні розповіді, з повною довірою вислухані й прийняті в дитинстві, замолоду, особливо під впливом негативної, наукової критики й поглядів, що панують у суспільстві уже викликають недовіру й заперечення. Потрібна глибока й непохитна віра в Біблію, як у справжнє слово Боже, щоб не втратити побожного ставлення до неї, а такої віри, як ми знаємо, не мають іноді й дорослі які постійно відвідують Богослужіння.  Те ж саме потрібно сказати й про читання житія святих. Житія святих, звичайно, можуть надихати подвигом християнського життя, але для цього потрібно, щоб ми бачили у святих не тільки героїв давно минулих часів і виняткових обставин, а наших вічних супутників, наставників і помічників у християнському подвигу, живих членів Святої Христової Церкви, з якими ми можемо бути в постійному спілкуванні й до яких можемо звертатися з молитвами про допомогу. Інакше кажучи, пам'ять про святих тільки тоді приносить нам дійсну допомогу, коли ми живемо повним християнським життям, живемо в Церкві в нероздільному єднанні зі святими й коли святі не є для нас тільки далеким історичним Всі зазначені способи релігійного впливу на молодь страждають тим корінним недоліком, що вони ковзають по поверхні, звертаються переважно до розуму й не погоджуються з внутрішнім станом дитячої душі, яка вже почала розкладатися під впливом Щоб подати дійсну, реальну допомогу в релігійному житті, необхідно вникнути в цей внутрішній, духовний процес, який відбувається в молодій душі й приводить її до релігійного спустошення. Тільки ясно уявляючи собі цей процес, у кожному індивідуальному випадку, можна побачити вихід із цього стану. Головне ж у цьому процесі - розвиток гріховного, замкнутого в собі розташування. Із цим якраз і треба боротися, а не звертатися до одного тільки розуму з міркуваннями загального характеру.                                                                            

Як втрата віри, так і повернення до неї ніколи не відбуваються шляхом спокійного, теоретичного, винятково розумового процесу. І втрата віри й повернення до неї є, звичайно, важкою, внутрішньою драмою, надзвичайно болісною, яка доводить іноді до розпачу, й ця драма тягнеться іноді багато років. Вилікувати такий внутрішній стан одними тільки розмовами й благочестивими настановами або розумними лекціями неможливо. Необхідно протиставити хворобливому процесу внутрішнього розкладання інші, творчі процеси внутрішнього оздоровлення через вплив на душу певної здорової, позитивної, творчої сили.                                                                                        

Найголовніша турбота релігійного виховання повинна полягати в тому, щоб не тільки у свідомості дитини, в її пам'яті й у звичках, а в самій глибині духу її зберігся зв'язок з Богом. Цей внутрішній зв'язок з Богом повинен бути тією твердинею, об яку повинні розбиватися всі спокуси чуттєвості й гордовитої самоомани. Допомогти дитині в цій справі може насамперед доброзичливе середовище серед батьків, рідних та друзів тієї живої релігійної віри й любові до Бога. Як свіча загоряється від палаючої свічі, так і в дитячій душі розпалюється вогонь віри й любові не від настанов і не від правил, а від духу віри, лагідності й любові, що оточує її.                                                                                              

Первинне й найважливіше значення в правильному ході релігійного життя дітей має, звичайно, родина. Але для цього сама родина повинна бути, за словами апостола Павла, малою, домашньою церквою, тобто не формально тільки значитися православною, не обмежуватися тільки зовнішнім виконанням церковних правил, а дійсно мати осередком свого життя Господа Ісуса Христа. Тільки при цій умові вся домашня обстановка православного дому й весь уклад сімейного життя будуть глибоко проникати в дитячу душу. І материнська або батьківська молитва й образок або хрестик над колискою й ліжком, і причащання Святих Тайн, і окроплення святою водою, й лампада перед святою іконою - все це не буде тоді однією порожньою, зовнішньою формою, але буде вираженням справжнього релігійного духу родини й не буде викликати протиріч і сумнівів у душі дитини. За умови повної єдності духу й форми релігійного життя в родині, як губка усмоктує в себе воду, так і душа дитини усмоктує в себе враження православного домашнього побуту.                                                                      

Релігійні звичаї родини, родинні молитви, зустріч Різдва Христового, Хрещення Господнього або Великодня, свято Трійці або Великий піст - все це не проходить безслідно для духовного життя дитини. Із усього цього накопичується в душі запас святих вражень, радісних і чистих переживань, що становлять фундамент майбутнього свідомого релігійного життя. У пізніші роки, у моменти небезпечних, критичних внутрішніх переломів, ці переживання, цей дитячий релігійний досвід спливає в душі і є джерелом спасіння й відродження.                                 

Сприятливий вплив релігійної православної родини нічим не замінний непомітно, органічно, легко й вільно він закладає в дитячій душі основи здорового релігійного життя.

Другим середовищем, ще більш необхідним для правильного релігійного розвитку, що включає в себе й саму православну родину є православна церковність, осередком якої є Господь Ісус Христос. Потрібно, щоб у душі православної дитини зміцнювалося почуття, що вона не тільки частина православної родини, але й частина Православної Церкви, з якою вона пов'язана органічно й назавжди і що церква є її духовною годувальницею і вихователькою. Таке почуття в душі дитини легко виникає, якщо сама родина, що оточує її, живе цим почуттям. Почуття приналежності до Церкви важливіше від почуття приналежності до родини., Рідні можуть померти, родина може зруйнуватися Церква ніколи. Дитина, що усвідомить себе членом Церкви, ніколи не буде почувати себе самотньою у світі, безпритульною, вона відчуває себе в міцній руці Христовій, у руці Божій. Вона відчуває під собою незламну твердиню. Вона живе в постійному спілкуванні з Христом, зі святими й померлими. Зміцнити в дитині цю свідомість є дуже важливим завданням релігійного виховання.         

 

Future events please mark your calendar.                                                                                                                                                                                                                                                                                                            Sunday, May 21 - St. Catherine parish sisterhood meeting, following Divine Liturgy Sunday, May 28 - 40 Days after the passing away of Anna Zharsky. Following Divine Liturgy Memorial Lunch. Everyone is welcome. t the church Narthex you will find a suggestion box for our parish 100th Anniversary celebration. Please share your ideas and suggestions. Thank you.  Every Sunday following the Divine Liturgy you are welcome to the Coffee Hour.                                                                                                                          

Dear Parishioners,  Please let Father know if any of your children or grandchildren will graduated high school this summer so that we can recognize them.                              

Dear parents and grandparents, Sunday, May 28 in our church we will have Sacrament of First Holy Confession for children. All children from age 8 and older are welcome to attend. We will have classes that will help prepare children to attend the Sacrament of Holy Confession on Sunday's. Please inform Fr. Zinoviy that we can together plan this joyous event in the life of the church and your families.  

 

The Stories: At the end of our road, there is a fishpond with a tree arching over it. On my walk today, I realized that a kingfisher was somehow caught on the end of a slender branch reaching out over of the middle of the pond (a kingfisher is a type bird, about the size of a crow with a great big beak and a bold crest). He was dangling over the pond about a foot above the water, struggling to free himself to no avail. I stopped to watch him, pain and pity filling my heart as he violently wrestled, but was unable to escape. Weary and exhausted, the bird would rest and pant, hanging below the branch. I surveyed the scene, seeking a means to rescue him, but couldn’t find a way to reach him over the water. Grieved, I went home, unable to see how it was possible without wading into the murky pond of unknown depth.                                                                                                                 

When J got home from work, I told him all about it. My heart was heavy, thinking of the poor suffering creature with no one to rescue him. We drove down to the end of the road and confirmed he was tangled in fishing line caught up on the end of the branch. No wonder he couldn’t escape! After obtaining permission from the landowner to be on their property and gathering some tools, we began the rescue mission.                                        

With a wood saw tied to his belt, J slowly proceeded up the slick, wet tree that arched over the pond. When he reached the top, he used the saw to cut the long branch on which the bird was ensnared. Holding the branch, he pulled it toward himself, the bird struggling at the end, until he broke off the section nearest the bird and cast the rest of the limb away.                                                                                                                          

Once he got the bird in hand, he realized that it had a hook caught in its throat! keep them from backing out, J could not free the bird from its ensnarement. Then tucked the bird inside his coat and slowly eased his way down the tree, keeping one hand on the jacket to secure the bird. When he reached the ground at last, I clipped the barb off the hook with some wire cutters and J removed the hook from the bird’s injured, blood-stained neck. With some trepidation, J gently lifted the bird into the air so that it could fly away. Oh, what joy filled our hearts to see it fly away, released of its agony and suffering! It flew steadily to a nearby tree, where it rested, and thank God, looked alert and healthy. Weary but relieved, we glorified God, picked up the tools, and went home.

THE SPIRITUAL LESSON: Afterward, I thought about what had happened. I was suddenly struck with the realization that the kingfisher was a parallel between us and our spiritual life. We too, are ensnared by the devil and our sinful passions, and no matter how hard we struggle and try to free ourselves, we cannot. The hook holds fast. It caused me to reflect on one of the Orthodox evening prayers: “Be the helper of my soul, O God, for I walk among many snares. Deliver me from them, O Good One, and save me, for Thou lovest mankind”. Our carelessness and sinful tendencies cause us to seize the bait of the enemy, and then we are trapped. But, the good Lord in His mercy, through the prayers of the Holy Mother of God and all the Saints, visits us with divine Grace. For only Grace can clip the “barb” that holds us fast to sin, and thus set us free–to fly above earthly things, as we were intended! And just as we had pity and compassion for this little kingfisher, how much more infinitely does God seek to rescue and save every soul from the snares of the devil! But we cannot be freed without assistance, just as that poor bird could not free himself, try as he might. So, we cry out for help to the Holy Mother of God, the saints, and the Lord Himself; we partake of the sacraments; and we attempt to enter into the mystery of humility.

Now, when I walk past that pond, I will always give thanks and praise to God, who used us to help set the bird free and gifted us with this example of what happens in our own spiritual lives. Every time I hear the “rattle call” of the kingfisher, I’ll be reminded to pray and call out to God and his saints for help, just as the bird called out to us.                         

Every Sunday all of the children are welcome to attend Religious School. Children form age 3-8 have school with Mrs. Linda Capelli after the sermon. Children from age 8 and up their parents and adults have school with Fr. Zinoviy following Divine Liturgy.  

 

We pray for all of our shut-ins who are unable to attend church services. If you, or anyone you know, would like to have their name added or removed from the prayer list please let Father know

 

Vigil Lights offered weekly by Fr. Michael Zaparyniuk Jr, Richard Hibbs, Mr. & Mrs. William Leszczuk, Jean Halko, Helen Paszkowski. Thank you.

  

Internet based Orthodox and Ancient faith radio. Timeless Christianity 24 hours a day: church music, teaching, interviews, features, convert, testimonies conference, recording and more www.ancientfaith.com

 

Дорогі прихожани якщо Ви не могли бути присутні у церкві, і бажаєте отримати церковний бюлетень поштою будь ласка повідомте священика.

 

Are you going on vacation, or traveling? To find a church near you, learn more about the true faith, visit www.orthodoxyinamerica.org

 

Dear children and parents, you are welcome to visit Maria's Memory Game. A healthy place for kids to explore, create, play, learn, discover and grow in the Orthodox Faith. http://games.goarch.org/ 

Share This: